Наша гордість

Додайте текст тут...

Василь Макарович Заболотний

(26 червня 1935 - 29 жовтня 2015) - радянський господарчий, державний і політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці. Народився в селянській родині. Батька вбили німецькі окупанти.

Після війни виховувався в Шполянському дитячому будинку на Черкащині, де закінчив шість класів. З 1949 по 1952 рік навчався у Київському ремісничому училищі, здобув спеціаль-ність столяра.

Працював на будівництві Київського шиферного заводу, нових корпусів полі-технічного інституту в місті Києві та в радгоспі «Свободному» Акмолінської області Казахської РСР, де до 1954 року був столяром.

У грудні 1954 - 1956 роках - у Радянській армії.

У 1956 - 1960 роках - столяр шахти «Жовтень» міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. У 1960 - 1962 роках - столяр і тесляр промкомбінату Черкаської обласної спілки споживчих товариств. Потім працював на будівництві хімічного комбінату в місті Черкасах.

У 1962 - 1987 роках - бригадир теслярів-бетонників, бригадир комп-лексної бригади будівельно-монтажного управління № 27 тресту «Черкасхімбуд» міста Черкаси Черкаської області. Бригада, очолювана 3аболотним, першою в УРСР почала працювати за методом бригадного підряду в умовах промислового будівництва. Заочно здобув середню освіту.

Член КПРС з 1964 року. Делегат XXIV з'їзду КПРС.

Без відриву від виробництва закінчив Київський інженерно-будівель-ний інститут.

З 1987 року - в місті Севастополі, де довгі роки очолював міське Управління державного архітектурно-будівельного контролю. З 2005 року - на пенсії. Помер в Севастополі в 2015 році

8 грудня 2015 року, після смерті севастопольського будівельника, на вулиці Кулакова, 13 була встановлена меморіальна дошка в пам'ять про одного із самих відомих і авторитетних діячів Севастополя.

Ростислав Трохимович Погрібний (10 листопада1948 - 14 січня 2020) - народився в с. Сегединці Вільшанського р-ну.

Навчався в Шполянській восьмирічній школі-інтернаті з 1956 по 1963 рр. Після закінчення восьмого класу здобував середню освіту в Шполянській середній школі №3, яку закінчив у 1965 році.

У 1966 році здобув професію токаря в Смілянському професійно-технічному училищі.

З 1967 по 1969 рр. - служба в Радянській Армії. Проходив службу в десантних військах в м. Тулі.

1970 - 1972 рр. навчався у Львівській спеціальній школі навчального складу МВС СРСР, де здобув диплом юриста.

Прослужив в органах МВС 26 років. Нагороджений трьома медалями «За бездоганну службу» І, ІІ, ІІІ ступенів.

У 1994 році звільнений в запас з органів МВС за станом здоров'я, маючи звання «капітана».

Петро Петрович Федоренко - доктор технічних наук, академік Академії будівництва України та Підйомно-транспортної академії наук України.

Провідний учений і кращий винахідник міста Києва, автор 175 науково-технічних праць, у т. ч. 54 винаходів, 10 монографій та співавтор 15 нормативно-методичних документів.

Народився 1 квітня 1943 р. у смт Козин Київської області. Його батько, Петро Семенович Федоренко, загинув на фронті під Корсунь-Шевченківським.

У 1947 році Марина Захарівна, мати малого Петра, змушена була через нестатки та голод віддати обох менших своїх синів до дитбудинку. Разом із братом Степаном Петро опинився спочатку в Черкасах, а потім у Дар'ївському дитбудинку Шполянського району Черкаської області, у якому він на відмінно закінчив шість класів. У 1956 році хлопців відшукала мати і забрала Петра додому, де він продовжив навчання в Козинській семирічці, а брат Степан продовжив навчання в Черкаській автошколі.

Після закінчення школи Петро Федоренко пішов працювати, паралельно навчаючись у вечірній школі, яку закінчив у 1960 р. В 1957 - 1969рр.працював на новобудовах м. Києва та тресті «Київоргтехбуд». Закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (1970 р.). У 1969 - 1977 рр. працював у системі Міністерства монтажних і спеціальних робіт України, де виріс зі старшого інженера до начальника Технічного відділу «Укрголовстальконструкція». З 1977 р. - завідувач сектору Науково-дослідного інституту будівельного виробництва Держкоммістобудування України.

Кандидатська дисертація привчена розробці технології конвеєрного складання і блочного монтажу легких металевих конструкцій (1982 р.), докторська - теоретичному обґрунтуванню та розробці основ технології монтажу легких металевих конструкцій із застосуванням систем напівавтоматичних і автоматичних пристроїв (1994 р.).

У 1991 р. йому присвоєно звання «Кращий винахідник міста Києва».

Федоренко П.П., вийшовши на пенсію на 67-му році життя, хоч і засумував за улюбленою роботою, але не розгубився, а знайшов у собі натхнення для створення ряду літературно-художніх видань.

До свого 75-річчя Федоренко П.П. випрацював ще й кілька форм літературно-художніх й одночасно науково-популярних видань.

У своїх творчих доробках автор використовує художні, наукові та реально-містичні підходи. 

Валентин Андрійович Жура - лікар терапевт, завідувач Матусівської амбулаторії загальної пра-ктики сімейної медицини.

Народився 12.09.1962 року в м.Шпола.

Навчався в Шполянській восьмирічній школі-інтернаті з 1970 - по 1978 рр. Навчався добре, любив біологію, хімію. Мріяв стати лікарем. Тому після восьмого класу пішов здобувати середню освіту в Шполянську середню школу №1. Після закінчення якої, в 1980 році вступив до Вінницького медичного інституту ім. М.І.Пірогова. Закінчивши інститут, у 1986 році поїхав працювати лікарем в Естонію в м.Таллін по розпреділенню.

В 1990 році Валентин Андрійович повернувся на Шполянщину. Згодом його запросили на посаду головного лікаря у с. Матусів, де і дотепер працює. Не шкодує, що живе у селі. Воно стало для лікаря близьким і рідним. Тут народилися його діти. У цьому селі вони закінчили школу. З Матусова пішли у широкий світ самостійного життя. 

Петро Андрійович Зборовський народився 1941 року в місті Миколаєві на півдні України. Шкільні роки минули на Черкащині. У 1951 році 10-літнім разом з іншими дітьми-сиротами потрапив до Шполянської школи-інтернату. На пероні їх зустрічав духовий оркестр, гра якого так сподобалася малому хлопцеві, що прикипів він душею і до Шполи, і до занять музикою. А так як в інтернаті не було 10 класу, то Петрові доводилося відвідувати заняття у третій школі, щоб отримати середню освіту. Тут доля звела його з Анатолієм Іва-новичем Могильним, який ще більше привчав до чарівного світу музики, допоміг визначитися з обранням професії. Далі студентські роки - у Львові. Закінчив музичне училище і консерваторію імені Миколи Лисенка. Працював викладачем, директором і знов викладачем Дитячої музичної школи м. Турка на Львівщині, старшим науковим працівником історико-етнографічного музею в м. Самбір. З 1985 року активно займається фольклористикою, етнографією, краєзнавством Бойківщини. Петро Зборовський є членом Наукового Товариства імені Шевчен-ка (НТШ), Національної спілки композиторів (етномузикознавство), Всеукраїнського об'єднання "Письменники Бойківщини", Українсь-кого товариства охорони пам'яток історії та культури.

Поіменований достойником "Золотого фонду Бойківщини". Міжнародний проект "Україна і українці - цвіт нації, гордість країни" нагородив П. Зборовського дипломом і нагрудним знаком "Патріот України" за проявлений патріотизм і бездоганне служіння Україні.
Петро Зборовський є лауреатом всеукраїнських мистецьких фести-валів: "Кришталевий Трускавець", "Українська родина", "Червона калина". Лауреат премій ім. Павла Чубинського, Михайла Зубрицького, Мирона Утриска. Автор дев'яти книг і багатьох статей у наукових і популярних виданнях України, Польщі, США.

Назар Володимирович Золотоверхий - приватний підприємець.

Народився 10.05.1969 року в м. Шпола. Рано залишився без батьків.

Навчався у Шполянській спеціальній восьмирічній школі-ін-тернаті з 1979 по 1984 рр.

З 1985 по 1988 рр. - навчався у професійно-технічному училищі №11 в м. Шуя Іванівської області, яке успішно закінчив та здо-був професію помічника майстра бавовняно-паперової промисловості. Після закінчення училища повернувся в рідне місто, де влаштувався працювати на Шполянський завод запасних частин. Працював там з 1988 по 1993 рр.

З 1995 року - приватний підприємець в м. Шпола, має свій магазин.

Доктор медичних наук за спеціальністю 14.01.30 - анестезіологія та інтенсивна терапія (2003 р.), професор (2005 р.).

Трудова діяльність: Івано-Франківська державна медична академія: 1995-2000 рр. - асистент, 2000-2005 рр. - доцент, з 2005 р. - професор, з 2006 р. - завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського державного медичного університету.

Стисла характеристика діяльності: кандидатську дисертацію захистив в 1995 році на тему «Порівняльна характеристика ефективності деяких методів оксигенотерапії при гострій печінковій недостатності». В 2003 році захистив докторську дисертацію на тему «Синдром гострого легеневого пошкодження при критичних станах і методи його корекції».

Автор і співавтор 112 наукових робіт, із них 5 практичних керівництв для лікарів анестезіологів, невідкладної медицини та сімейних лікарів, 5 методичних рекомендацій, 5 інформаційних листів. Автор і співавтор 6 Патентів України та 12 раціоналізаторських пропозицій.

Микола Федорович Шпак - продавець в дьюті фрі Міжнародного аеропорту міста Дубай Об'єднаних Арабських Еміратів.

Народився 23.06.1984 року - сирота.

Навчався у Шполянській спеціальній дев'ятирічній школі-інтернат з 1993 по 2001 рр.

Після школи навчався в Державному навчальному закладі "Смілянський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів", який закінчив у 2005 році. Після закінчення вісім років працював в вагонному депо оглядачем вагонів. Потім вирішив поїхати працювати за кордон. Працював в Данії, Фінляндії - помічником ветеринара. Потім переїхав жити в Об'єднані Арабські Емірати, де вже вісім років працює продавцем в дьюті фрі Міжнародного аеропорту міста Дубай. Одружений, має сина.

Олег Іванович Стеценко - працює на АЗС «WOG» оператором м. Черкаси.

Народився 21.11.1993 року - сирота.

Навчався в Шполянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки і піклування І-ІІ ступенів з 2002 по 2010 рр. Після закінчення дев'ятого класу вступив до Державного навчального закладу «Черкаський професійний будівельний ліцей», де навчався з 2010 по 2013 рр. та по закінченню якого отримав спеціальність столяр-будівельник деревообробних верстатів.

В 2016 році прийнятий на контрактну службу у військову частину В 0849. 14 грудня 2016 року приймав участь в АТО на території Донецької області. В 2017 році отримав поранення при захисті Батьківщини. За станом здоров'я демобілізований з лав Української Армії. Нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції». Має ІІ групу інвалідності по життєво.

Проживає в м. Смілі, одружений, має доньку. Працює на АЗС «WOG» оператором м. Черкаси. 

Іван Іванович Доненко - гравець Національної паралімпійської збірної з футболу, майстер спорту України з футболу, срібний призер Чемпіонату Європи 2018, срібний призер Чемпіонату Світу - 2019.

Народився 19.01.1995 року - сирота.

Навчався в Шполянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки і піклування І-ІІ ступенів з 2003 по 2011 рік. Дуже любив спорт, особливо футбол. Був гравцем шкільної збірної з футболу. Мріяв професійно займатися цим спортом. Але для цього потрібно було вчитися. Тому спочатку здобував середню освіту у Канівській загальноосвітній школі-інтернат І-ІІІ ступенів. Потім вступив до Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Навчально-науковий інститут фізичної культури спорту і здоров'я», який закінчив в 2018 році. Побачивши потенціал майбутнього футболіста, в цьому ж році його запросили у Національну паралімпійську збірну з футболу, гравцем якої він є на даний час. Завдяки своєму вмінню та наполегливій праці Івану присвоєно звання майстра спорту України з футболу. У 2018 році став срібним призером Чемпіонату Європи. У 2019 році - срібний призер Чемпіонату Світу. Але на цьому він не зупиняється, готується до Чемпіонату Світу, який відбудеться 2022 року у Барселоні.

Навесні 2021 року відкрив свою спортивну школу ФК «Юність» в м.Черкаси, де передає свої вміння таким же дітлахам, закоханим у фотбол, яким він був нещодавно.

У вільний час після роботи займається спортом, ходить в тренажерний зал, на вихідних з друзями грає у футбол у спортивному залі.

Марія Олексіївна Артюшкова - працює на автозаводі оператором і контролером лінії в Чехії.

Народилася 21.08.1991 оку в м. Черкаси. Навчалася в Шполянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки і піклування І-ІІ ступенів з 2002 по 2010 рр. Після закінчення 9 класу вступила до Державного навчального закладу "Смілянський центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів" за спеціальністю радіомеханік, оператор комп'ютерного набору. Навчалася добре. В 2014 році вступила в Смілянський технологічний фаховий коледж Національного університету харчових технологій за спеціальністю розробка програмного забезпечення та здобула кваліфікацію технік-програміст. Після навчання пішла на курси Бухгалтерія 1С та пішла працювати на фірму бухгалтером.

Але захотіла спробувати попрацювати за кордоном, тому поїхала до Чехії працювати на автозаводі. Ця робота Марії дуже сподобалась, вирішила оформити робочу карту і в результаті вже другий рік працює на автозаводі оператором і контролером лінії. Зараз працює, подорожує до Італії та Німеччини. В планах і в мріях залишитись в Чехії назавжди.

Павло Володимирович Онисенко - військовий-контрактник, снайпер 2 категорії.

Народився 10.12.1994 року в с. Привітне Золотоніського району Черкаської області. Навчався в Шполянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки і піклування І-ІІ ступенів з 2004 по 2011 рр. Після школи вступив в Державний навчальний заклад «Уманський професійний ліцей», який закінчив в 2014 році, здобувши професію «токар-револьверник; слюсар з ремонту автомобілів».

В 2018 році пішов на строкову службу. Після закінчення строкової служби підписав контракт на 3 роки. Прийнятий на службу в 54 окремий розвідувальний батальйон імені Михайла Тиші Сухопутних військ Збройних Сил України на посаду снайпера 2 катерогії. Військова частина знаходиться на Житомирщині в м. Новоград-Волинському.

Нагороджений грамотою батальйону за сумлінне виконання службових обов'язків, відданість Батьківщині, патріотизм, мужність та відвагу, проявлені під час виконання бойових завдань в операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей, зразкову військову дисципліну.

Тут знайшов свою другу половинку. Дружина також військова.

Планує підписати контракт ще на один термін та продовжити навчання, щоби пов'язати своє життя з армією. 

 Сергій Миколайович Шабанов - курсант Національного університету «Одеська морська академія».

Народився 12.05.2000 року в м. Шпола Шполянського району Черкаської області - сирота.

Навчався в Шполянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки і піклування І-ІІ ступенів з 2009 по 2017 рр. Навчання давалося йому легко. Був відповідальним, наполегливим учнем. Мріяв стати військовим моряком,

тому після закінчення дев'ятого класу вступив в Одеський військово-морський ліцей імені віце-адмірала Володимира Безкоровайного. По закінченню якого, у 2019 році вступив до Національного університету «Одеська морська академія».

Ірина Юріївна Березенко - старший спеціаліст по стягненню дебіторської заборгованості в компанії ТОВ «Дебтфорт Україна».

Народилася 25.05.2001 року в м. Шполі - сирота.

Навчалася в Шполянській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті для дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківської опіки і піклування І-ІІ ступенів з 2009 по 2016 рр. Вчилася добре, приймала активну участь у громадському житті класу та школи, відповідальна та дисциплінована, була старостою класу, мріяла стати лікарем.

Після закінчення дев'ятого класу в 2016 році вступила до Черкаської медичної академії за спеціальністю сестринська справа, яку успішно закінчила в 2020 році.

Зараз працює м. Черкаси в компанії ТОВ «Дебтфорт Україна» старшим спеціалістом по стягненню дебіторської заборгованості. Але не полишає свою мрію стати лікарем, планує навчатися далі, щоб здобути вищу освіту.